République d'Ukraine

Ukraine

Loi ukrainienne
sur la politique linguistique de l'État,
n° 5029-VI

Le 3 juillet 2012 (abrogée)

Cette loi linguistique a été adoptée par la Verkhovna Rada (Parlement) le 3 juillet 2012 par 232 voix sur 334 députés. La loi n° 5029-VI avait été proposée par le Parti des régions du président Viktor Ianoukovitch, destitué depuis; elle est entrée en vigueur le 10 août 2012.

Cette loi se voulait conforme aux dispositions de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires, mais permettait aussi l'emploi à égalité avec la langue officielle (l'ukrainien) de deux ou de plusieurs langues régionales ou minoritaires dans une région donnée, là où le nombre d'une minorité représente 10 % ou plus de la population, soit en principe dans 13 régions sur 27, dont Kiev, la capitale. Ce statut de «langue régionale» équivaut dans les faits à rendre toute autre langue aussi officielle que l'ukrainien. C'est ainsi que, dans les mois qui ont suivi l'adoption de la loi n° 5029-VI, le russe a été déclaré «langue régionale» dans les régions d'Odessa, de Kharkiv, de Kherson, de Mykolaïv, de Zaporizhzhya, de Dnipropetrovsk, de Luhansk et de Donetsk, sans oublier la ville de Sébastopol en Crimée. De plus, le hongrois, le moldave et le roumain ont obtenu ce même statut dans certaines villes de l'Ukraine occidentale.

Le 23 février 2014, le Parlement ukrainien, cette fois à majorité pro-Ukraine, a abrogé la Loi sur la politique linguistique de l'État. La traduction proposée ici a été faite par Jacques Leclerc, mais elle n'a de valeur qu'à titre informatif. 

Chapitre I: Dispositions générales
Chapitre II: Langue de travail des autorités publiques, des collectivités locales, des instances judiciaires et des activités économiques et sociales
Chapitre III: Langue de l'enseignement, de la science, de l'information et de la culture
Chapitre IV: Langue de l'information et des communications
Chapitre V: Langue de noms de lieux et des noms des citoyens
Chapitre VI: Langue des forces armées de l'Ukraine et d'autres formations militaires 
Chapitre VII: Promotion de la langue et de la culture ukrainiennes à l'extérieur de l'Ukraine
Chapitre VIII: Mise en œuvre de la loi ukrainienne sur les principes de la politique linguistique de l'État
Chapitre IX: Responsabilité pour la violation de la Loi ukrainienne sur les principes de la politique linguistique de l'État
Chapitre X: Dispositions finales
Chapitre XI:
Dispositions transitoires

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про засади державної мовної політики


(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 23, ст.218)

Відповідно до положень Конституції України, Декларації прав національностей, Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" тощо,

враховуючи, що вільне використання мов у приватному і суспільному житті відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини є невід'ємним правом кожної людини;

надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності;

виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність усіх національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства,

цим Законом визначаються засади державної мовної політики в Україні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.

Визначення термінів

1)
Терміни, використані в цьому Законі, вживаються у такому значенні:

державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо;

мовна група - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову;

мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави;

регіональна мовна група - група осіб, що проживає у певному регіоні (населеному пункті), яка має спільну рідну мову;

регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села;

регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

територія, на якій поширена регіональна мова, - територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села), де регіональна мова є засобом комунікації певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі;

рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві;

мови національних меншин - мова меншини, що об'єднана спільним етнічним походженням.

Стаття 2.

Завдання державної мовної політики

Державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин та інших мов, якими користується населення країни в державному, економічному, політичному і громадському житті, міжособовому та міжнародному спілкуванні, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її мови і культури, зміцнення єдності українського суспільства.

Стаття 3.

Право мовного самовизначення

1)
Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.

2) Кожен незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному та приватному житті, вивчати і підтримувати будь-яку мову.

Стаття 4.

Законодавство України про мови

1)
Законодавство України про мови складається з Конституції України, Декларації прав національностей України, цього Закону, законів України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", "Про національні меншини", "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" та інших законів України, а також міжнародних договорів, що регулюють питання використання мов, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

2) Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України про мови, то застосовуються норми, які містять більш сприятливі положення щодо прав людини.

Стаття 5.

Цілі та принципи державної мовної політики

1)
Державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

2) При здійсненні державної мовної політики Україна дотримується таких цілей і принципів:

1. визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах держави чи її певної території, національним надбанням, недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками;

2. забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави із створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і в тих випадках, де це є виправданим;

3. сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови;

4. підтримання і розвиток культурних взаємин між різними мовними групами;

5. забезпечення умов для вивчення української мови як державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти у державних і комунальних навчальних закладах;

6. сприяння здійсненню наукових досліджень у сфері мовної політики;

7. розвиток міжнародного обміну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, які використовуються у двох або декількох державах;

8. поважання меж ареалу розповсюдження регіональних мов або мов меншин з метою забезпечення того, щоб існуючий або новий адміністративно-територіальний устрій не створював перешкод для їх розвитку;

9. застосування принципу плюрилінгвізму, за якого кожна особа в суспільстві вільно володіє кількома мовами, на відміну від ситуації, коли окремі мовні групи володіють тільки своїми мовами.

3) Держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Стаття 6.

Державна мова України

1)
Державною мовою України є українська мова.

2) Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

3) Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.

4) Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі. Порядок затвердження словників української мови і довідників з українського правопису як загальнообов'язкових довідкових посібників при використанні української мови, а також порядок офіційного видання цих довідників визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава сприяє використанню нормативної форми української мови в засобах масової інформації, інших публічних сферах.

5) Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

Стаття 7.

Регіональні мови або мови меншин України

1.
Принципи мовної політики, викладені у статті 5 цього Закону, застосовуються до всіх регіональних мов або мов меншин України, які вживаються в межах її території.

2) У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

3) До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.

За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова.

У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів. Дії або бездіяльність місцевої ради можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Порядок формування ініціативних груп та складання підписних листів у такому випадку визначається законодавством про референдуми.

4) Чисельність регіональної мовної групи на певній території визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл).

5) При проведенні Всеукраїнського перепису населення для виявлення належності фізичних осіб до конкретних мовних груп у переписному листі має бути використано запитання про мову, яке б ідентифікувало рідну мову особи щодо належності до тієї чи іншої мовної групи.

6) Регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом.

7) У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

8)  За межами території, на якій поширена регіональна мова, вона може вільно використовуватися, у порядку, що визначається цим Законом.

9)  Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови.

Стаття 8.

Захист мовних прав і свобод людини і громадянина

1) Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регіональних мов або мов меншин в офіційних документах і текстах, що веде до створення перешкод і обмежень у користуванні ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 161 Кримінального кодексу України.

2) Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань.

3) Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

4) Кожен має право звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

5) Кожен має право після використання всіх національних форм і засобів правового захисту звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Loi ukrainienne

Sur les principes de la politique linguistique de l'État

(Bulletin de la Verkhovna Rada (BVR), 2013, № 23 , st.218)

Conformément aux dispositions de la Constitution de l'Ukraine, de la Déclaration des droits des nationalités, de la Loi ukrainienne sur la ratification de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires, etc.;

Considérant que le libre usage des langues dans la vie privée et publique, conformément aux principes énoncés dans le Pacte international des Nations unies relatif aux droits civils et politiques, et l'esprit de la Convention du Conseil de l'Europe pour la protection des droits de l'homme et des libertés fondamentales, constitue un droit inaliénable de chaque personne;

Ayant souligné l'importance de renforcer le statut de l'État par la langue ukrainienne comme l'un des facteurs les plus importants de l'identité nationale du peuple ukrainien afin de garantir sa souveraineté nationale;

Partant du fait que seul le développement libre et les droits égaux pour toutes les langues nationales, et qu'une haute culture linguistique est le fondement d'une mutuelle compréhension spirituelle, de développement culturel et de consolidation de la société,

La présente loi définit les principes de la politique linguistique de l'État en Ukraine.

CHAPITRE I

DISPOSITIONS GÉNÉRALES

Article 1er

Définition des termes

1) Les termes utilisés dans la présente loi ont les significations suivantes :

langue officielle : celle fixée par la loi, dont l'emploi est nécessaire à la gestion de l'administration publique, des institutions de gestion et des organismes, des entreprises, des institutions publiques, de l'éducation, de la science, de la culture et des domaines de la communication, de l'informatique, etc.;

groupe linguistique : groupe de personnes vivant en Ukraine, qui a une langue maternelle commune;

minorité linguistique : groupe de personnes vivant en Ukraine, qui a une langue maternelle commune différente de la langue officielle et numériquement inférieure au reste de la population de l'État ;

groupe de langues régionales : groupe de personnes vivant dans une région particulière (localité), qui a une langue maternelle commune ;

région : autre unité administrative autogérée qui peut être la République autonome de Crimée, une oblast, un district, une ville, un village;

langue régionale ou minoritaire : langue qui est traditionnellement employée sur le territoire d'un État par des ressortissants de cet État et qui constituent un groupe numériquement inférieur au reste de la population de cet État, ou est différente de la langue officielle de cet État;

territoire sur lequel la langue régionale est répandue : territoire d'une ou de plusieurs unités administratives territoriales de l'Ukraine (y compris la Crimée, un oblast, un district, une ville ou un village) où la langue régionale est un moyen de communication d'un certain nombre de locuteurs pour justifier la mise en œuvre des différents services de sécurité et de mesures d'incitation prévues par la présente loi;

langue maternelle : la première langue qu'un individu emploie dans la petite enfance ;

langues minoritaires : langues des minorités linguistiques qui partagent une origine ethnique commune. 

Article 2

Objectif de la politique linguistique de l'État

La politique linguistique de l'État en Ukraine a pour objectif de réglementer les communications publiques dans le développement globales et l'emploi de l'ukrainien comme langue officielle, ainsi que les langues régionales ou minoritaires et les autres langues utilisées par la population de l'État, dans la vie économique, politique et sociale, dans les communications interpersonnelles et internationales, dans la protection des droits constitutionnels des citoyens dans ce domaine et en favorisant une attitude respectueuse de la dignité nationale des personnes, de leur langue et de leur culture, et en renforçant l'unité de la société ukrainienne.

Article 3

Le droit à la liberté de la langue

1)
Toute personne a le droit de choisir librement sa langue maternelle, ainsi que sa langue de communication et de se reconnaître elle-même bilingue ou multilingue, et de modifier ses préférences linguistiques.

2) Toute personne, indépendamment de son origine ethnique, de son identité culturelle nationale, de son lieu de résidence et de ses convictions religieuses est libre d'utiliser n'importe quelle langue dans la vie publique et privée, d'étudier et de maintenir une langue de son choix.

Article 4

Législation ukrainienne sur les langues

1)
La législation de l'Ukraine sur la langue repose sur la Constitution, la Déclaration des droits des nationalités de l'Ukraine, la présente loi, la loi de l'Ukraine «sur la ratification de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires», la Loi sur les minorités nationales, la loi «sur la ratification de la Convention-cadre pour la protection des minorités nationales» ainsi que d'autres lois de l'Ukraine et les accords internationaux qui régissent l'emploi des langues, et ratifiés par la Verkhovna Rada d'Ukraine.

Les principes fondamentaux de la politique linguistique de l'État sont déterminés par la Constitution de l'Ukraine et la procédure pour l'emploi des langues en Ukraine, et ce, exclusivement dans la présente loi, ainsi que les dispositions provenant d'autres actes qui définissent les caractéristiques de l'emploi des langues dans les différentes sphères de la vie publique.

2) Si un traité international de l'Ukraine ratifié par la Verkhovna Rada adopte des règles autres que celles prévues par la législation de l'Ukraine concernant les langues, doivent s'appliquer celles qui contiennent les dispositions les plus favorables sur les droits de l'homme.

Article 5

Buts et principes de la politique linguistique de l'État

1)
La politique linguistique de l'État ukrainien repose sur la reconnaissance et l'épanouissement de l'ukrainien comme langue officielle et de garantir le libre développement des langues régionales ou minoritaires, ainsi que d'autres langues, et les droits linguistiques d'auto-détermination et les préférences linguistiques de chacun.

2) Dans la mise en œuvre de la politique linguistique de l'État, l'Ukraine adhère aux objectifs et principes suivants :

1. la reconnaissance de toutes les langues traditionnellement utilisées dans l'État ou sur son territoire défini comme patrimoine national en évitant les privilèges ou les restrictions fondées sur des motifs linguistiques ;

2. assurer le développement global et le fonctionnement de l'ukrainien comme langue officielle dans toutes les sphères de la vie sociale dans l'État avec la création de la possibilité d'employer parallèlement des langues régionales ou minoritaires dans ces domaines et dans les cas où il est justifié ;

3. promouvoir l'usage des langues régionales ou minoritaires sous forme orale et écrite dans l'enseignement, les médias et la création de débouchés pour leur emploi dans les activités des organismes de l'État et des collectivités locales et le pouvoir judiciaire, dans les activités économiques et sociales, dans la conduite des activités culturelles et d'autres domaines de la vie publique dans les territoires dans lesquels ces langues sont pratiquées et en tenant compte de la situation de chaque langue ;

4. le maintien et le développement des relations culturelles entre les différents groupes linguistiques ;

5. garantir les conditions pour l'apprentissage de l'ukrainien comme langue officielle, ainsi que des langues régionales ou minoritaires et d'autres langues, et pour l'enseignement de ces langues en fonction du statut de chacune des langues à des niveaux appropriés de l'enseignement dans les établissements scolaires publiques et municipales ;

6. promouvoir la mise en œuvre de la recherche dans le domaine de la politique linguistique ;

7. développer les échanges internationaux dans les domaines couverts par la présente loi concernant les langues utilisées dans deux ou plusieurs États ;

8. respecter les limites des aires de diffusion des langues régionales ou minoritaires, afin de s'assurer que les divisions administratives existantes ou nouvelles ne constituent pas un obstacle à leur développement ;

9. appliquer le principe du plurilinguisme en vertu duquel chaque membre de la société parle couramment plusieurs langues, par opposition à une situation où les groupes linguistiques distincts ont seulement la maîtrise de leurs propres langues.

3)
L'État encourage le développement du multilinguisme, l'apprentissage des langues de communication internationale, en particulier celles qui sont les langues officielles des Nations unies, de l'UNESCO et d'autres organisations internationales.

Article 6

La langue officielle de l'Ukraine

1)
La langue officielle de l'Ukraine est l'ukrainien.

2)
Comme langue officielle, la langue ukrainienne doit être obligatoire pour son usage sur tout le territoire de l'Ukraine par les organismes des pouvoirs législatif, exécutif et judiciaire dans l'exercice de leur autorité, dans les traités internationaux, dans le processus éducatif dans les établissements d'enseignement et en fonction de la portée et des modalités prévues par la présente loi. L'État encourage l'emploi de la langue officielle dans les médias, les sciences, la culture et d'autres domaines de la vie publique.

3) L'application obligatoire de la langue officielle ou la promotion de son emploi dans l'un ou l'autre domaine de la vie publique ne doit pas être interprétée comme niant ou restreignant le droit d'utiliser les langues régionales ou minoritaires dans les domaines pertinents et dans les territoires.

4) Les règles de la langue ukrainienne sont définies dans le Dictionnaire de langue ukrainienne et de l'orthographe ukrainienne. La procédure d'approbation des dictionnaires de langue ukrainienne et des manuels en orthographe ukrainienne sont des ouvrages de référence obligatoires pour l'utilisation de l'ukrainien, et la publication officielle de ces manuels est déterminée par le Conseil des ministres de l'Ukraine. L'État encourage l'emploi de la forme standard de la langue ukrainienne dans les médias et d'autres secteurs publics.

5)
Rien dans la présente loi ne doit être interprété comme visant à réduire la portée de la langue officielle.

Article 7

Langues régionales ou minoritaires de l'Ukraine

1)
Les principes de la politique linguistique prévue à l'article 5 de la présente loi sont appliqués à toutes les langues régionales ou minoritaires pratiquées sur le territoire de l'Ukraine.

2) En vertu de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires, les langues régionales ou minoritaires de l'Ukraine,
auxquelles s'appliquent les mesures visant l'emploi des langues régionales ou minoritaires déterminées dans la présente loi : le russe, le biélorusse, le bulgare, l'arménien, le gagaouze, le yiddish, le tatar de Crimée, le moldave, l'allemand, le grec moderne, le polonais, le rom, le roumain, le slovaque, le hongrois, le ruthène, le karaïte et le trasianka.

3) Pour chaque langue définie au deuxième paragraphe du présent article, les mesures visant à l'emploi des langues régionales ou minoritaires, comme le prévoit la présente loi, à condition que le nombre de locuteurs des langues régionales résidant dans la région où la langue est employée représente 10 % ou plus de sa population.

Par décision du conseil local dans certains cas et en tenant compte des situations particulières, de telles mesures peuvent être appliquées à la langue lorsque le groupe de la langue régionale est inférieur à 10 % de la population du territoire concerné.

Le droit de soulever la question concernant l'application des mesures visant à l'utilisation des langues régionales ou minoritaires appartient également aux habitants du territoire sur lequel cette langue est employée.

Au cas où les signatures de plus de 10 % des personnes vivant dans un territoire particulier sont recueillies, le conseil municipal doit prendre une décision dans les 30 jours suivant la réception des listes de souscription. Les actes ou les omissions du Conseil local peuvent être contestés devant les tribunaux, conformément à la procédure administrative.

La procédure pour constituer des groupes d'initiative et la préparation des listes de signature sont déterminées dans ce cas par la législation en matière de référendum.

4) L'effectif du groupe de langue régionale dans une zone particulière est déterminé sur la base du recensement de la composition linguistique de la population en termes d'unités administratives (la République autonome de Crimée, les régions, les oblasts, les villes  et les villages).

5) Dans le cadre d'un recensement pour identifier les individus appartenant à des groupes linguistiques spécifiques dans des listes de recensement, des questions doivent être utilisées sur la langue, quelle que soit la langue maternelle qui aurait permis d'identifié l'appartenance à un groupe linguistique particulier.

6) La langue régionale ou minoritaire (ou les langues) qui répond aux conditions du troisième paragraphe du présent article doit être utilisée dans la zone appropriée de l'Ukraine au sein des collectivités locales, de la République autonome de Crimée et des organismes d'autonomie locale, et enseignée dans les établissements d'enseignement de l'État et des institutions municipales, et employée dans d'autres domaines de la vie publique en fonction de la portée et de la procédure définies par la présente loi.

7) Dans le territoire dans lequel une langue régionale ou minoritaire, correspondant au paragraphe 3 du présent article, la mise en œuvre de mesures pour le développement, l'emploi et la protection des langues régionales ou minoritaires prévues par la présente loi est contraignante pour les autorités publiques locales, les collectivités locales, les associations, les institutions, les organisations, les entreprises, leurs dirigeants et leurs employés, ainsi que les citoyens, les entreprises et les personnes physiques.

8) En dehors du territoire dans lequel une langue régionale est répandue, elle peut être utilisée librement, conformément à la procédure prévue par la présente loi.

9) Rien dans la présente loi concernant les mesures pour le développement, l'emploi et la protection des langues régionales ou minoritaires ne doit pas être interprété comme créant des obstacles à l'utilisation de la langue officielle.

Article 8

La protection des droits linguistiques et les libertés de l'homme et du citoyen

1) L'humiliation publique ou le mépris envers la langue officielle ou les langues minoritaires ou régionales, la déformation délibérée de ces langues dans les documents officiels et les textes menant à la création d'obstacles et de restrictions sur leur utilisation, les violations des droits de l'homme, ainsi que l'incitation à la haine pour des motifs linguistiques engagent la responsabilité prévue à l'article 161
Code pénal de l'Ukraine.

2) Chacun a le droit de protéger, par tous les moyens qui ne sont pas interdits par la loi, ses droits linguistiques et les libertés contre les violations et les atteintes illégales.

3) Toute personne a droit, de la part des autorités publiques compétentes et des tribunaux, de protéger ses droits linguistiques et ses intérêts légitimes, les droits linguistiques et les intérêts légitimes de ses enfants, de contester en justice les décisions, les actions ou les omissions des autorités publiques et des gouvernements locaux, des dirigeants et des employés, des entreprises et des personnes physiques qui violeraient les droits linguistiques et les libertés de l'homme et du citoyen.

4) Tous ont le droit de demander la protection de leurs droits linguistiques et de leurs libertés à la Verkhovna Rada d'Ukraine sur les droits de l'homme.

5) Chacun a le droit, après avoir épuisé toutes les formes et les mesures correctives internes, de protéger ses droits et libertés linguistiques auprès des institutions judiciaires internationales compétentes ou auprès des organismes compétents des organisations internationales auxquelles l'Ukraine est membre.

Розділ II

МОВА РОБОТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, СУДОЧИНСТВА, ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 9.

Мова ведення засідань Верховної Ради України

1)
Засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України.

2) Проекти законів, інших нормативних актів вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою.

Стаття 10.

Мова актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1)
Акти вищих органів державної влади приймаються державною мовою і офіційно публікуються державною, російською та іншими регіональними мовами або мовами меншин.

2) Акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, акти місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування приймаються державною мовою або цією регіональною мовою, або мовою меншини (мовами) та офіційно публікуються цими мовами.

Стаття 11.

Мова роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1)
Основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову (мови).

2) Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, - і цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі службових кадрів.

3) Посадові та службові особи зобов'язані володіти державною мовою, спілкуватися нею із відвідувачами, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, з відвідувачами, що вживають регіональну мову (мови), - цією регіональною мовою (мовами). Особам, що вживають регіональну мову (мови), забезпечується право подавати усні чи письмові заяви та отримувати відповіді на них цією регіональною мовою (мовами).

4) Мовою роботи конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, які проводяться органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, є державна мова. В їх роботі можуть використовуватися й інші мови. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), у роботі конференцій, зборів та інших офіційних зібрань може використовуватися і ця регіональна мова (мови). У разі необхідності забезпечується відповідний переклад.

5) Тексти офіційних оголошень, повідомлень виконуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), за рішенням місцевої ради такі тексти можуть розповсюджуватися у перекладі цією регіональною або російською мовою (мовами).

6) Найменування органів державної влади і органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій, написи на їх печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і табличках виконуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за рішенням місцевої ради з урахуванням стану регіональної мови зазначені найменування і написи можуть виконуватися державною і регіональною мовою (мовами).

CHAPITRE II

LANGUE DE TRAVAIL DES AUTORITÉS PUBLIQUES, DES COLLECTIVITÉS LOCALES, DES INSTANCES JUDICIAIRES ET DES ACTIVITÉS ÉCONOMIQUES ET SOCIALES

Article 9

Langue du Parlement de l'Ukraine

1)
Les assemblées de la Verkhovna Rada d'Ukraine, de ses comités et commissions doivent être dans la langue officielle. L'intervenant peut néanmoins utiliser une autre langue. La traduction de son intervention dans la langue officielle, le cas échéant, est fournie par le personnel de la Verkhovna Rada d'Ukraine.

2) Les projets de lois et autres actes normatifs sont présentés à des fins d'examen à la Verkhovna Rada d'Ukraine dans la langue officielle.

Article 10

La langue des actes des organismes de l'État et des collectivités locales

1) Les actes des organismes suprêmes du pouvoir de l'État sont rédigés dans la langue officielle et officiellement publiés en russe et en d'autres langues régionales ou minoritaires.

2) Les actes des organismes du pouvoir de l'État et des collectivités locales doivent être adoptés et publiés dans la langue officielle. Dans le territoire dans lequel une langue régionale ou minoritaire (ou langues) répond aux conditions prévues à l'article 8 de la présente loi, les actes des autorités locales et des collectivités locales doivent être rédigés dans la langue officielle ou dans la langue de la langue régionale ou minoritaire (ou langues) et officiellement publiés dans ces langues.

Article 11

Langue des registres et des documents des autorités publiques et des collectivités locales

1) La langue principale de travail, les dossiers et les documents des autorités publiques et des collectivités locales sont dans la langue officielle. Dans une région où une une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, la langue de travail, les dossiers et les documents des autorités et des collectivités locales peuvent utiliser la langue régionale. Cette langue peut être utilisée dans la correspondance avec les organismes des pouvoirs publics d'un niveau supérieur.

2) L'État garantit aux bénéficiaires des pouvoirs publics et des collectivités locales de fournir des services dans la langue officielle et, dans la région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, dans cette même langue régionale. La nécessité de fournir une telle garantie doit être considérée dans la sélection du personnel d'embauche.

3) Les fonctionnaires et les employés sont tenus de maîtriser la langue officielle, de communiquer avec les bénéficiaires et, dans la région où la langue régionale (ou langues) répond aux conditions de de l'article 8 de la présente loi, d'utiliser la langue régionale auprès des bénéficiaires dont c'est la langue (ou langues). Les personnes qui utilisent une langue régionale ont le droit de présenter des demandes orales ou écrites, et de recevoir une réponse dans cette langue.

4) La langue des conférences, des réunions et autres assemblées officielles entreprises par les autorités de l'État, les collectivités locales et les organisations non gouvernementales doivent utiliser la langue officielle. Dans leurs travaux, il est possible d'employer d'autres langues. Conformément aux conditions de l'article 8 de la présente loi, la langue régionale qui prévaut dans un territoire donné peut être utilisée dans les travaux des conférences, des réunions et autres assemblées officielles. Le cas échéant, une traduction appropriée peut être demandée.

5) Dans les textes des annonces officielles, les messages doivent être effectués dans la langue officielle. Dans la région où, conformément aux conditions de l'article 8 de la présente loi, une langue régionale est employée, de tels textes peuvent être distribués en traduction par décision du conseil local dans cette langue régionale ou en russe.

6) La désignation des organismes de l'État et des collectivités locales, des associations de citoyens, des entreprises, des institutions et des organisations, ainsi que les inscriptions sur leurs sceaux, timbres, tampons, papiers à lettres et étiquettes doivent être dans la langue officielle. Dans le territoire où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, par décision du conseil municipal concernant le statut des langues régionales, l'appellation et les inscriptions peuvent être rédigées dans la langue officielle et la langue régionale.


 

Стаття 12.

Мова документів про вибори та референдуми

1)
Документація про вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування, документація всеукраїнських і місцевих референдумів оформляється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, документація про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування за рішенням територіальної виборчої комісії, документація місцевих референдумів за рішенням місцевої ради оформляється і цією регіональною мовою (мовами).

2) Виборчі бюлетені друкуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова, виборчі бюлетені по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування за рішенням територіальної виборчої комісії можуть оформлятися і відповідною регіональною мовою (мовами).

3) Бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі друкуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, у бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі за рішенням місцевої ради поруч із текстом державною мовою розміщується його переклад цією регіональною мовою (мовами).

[...]

Стаття 13.

Мова документів, що посвідчують особу або відомості про неї

1)
Паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.

2) Документ про освіту, отриману в навчальному закладі з навчанням регіональною мовою, за заявою особи виконується двома мовами - державною і поруч відповідною регіональною.

Стаття 14.

Мова судочинства

1)
Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

2) Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

3) Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

4) Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

5) Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

6) Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Стаття 15.

Мова досудового розслідування та прокурорського нагляду

Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування та прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

[Текст статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013]

Стаття 16.

Мова нотаріального діловодства

Нотаріальне діловодство в Україні здійснюється державною мовою. [...]

Стаття 17.

Мова юридичної допомоги

Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.

Стаття 18.

Мова економічної і соціальної діяльності

1) В економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин.

2) В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

3) У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови.

Стаття 19.

Мова міжнародних договорів України

Мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Article 12

Langue des documents concernant les élections et les référendums

1)
Les documents relatifs à l'élection du président de l'Ukraine, des députés du peuple de l'Ukraine, des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires des administrations locales, ainsi que les documents liés aux référendums nationaux et locaux doivent être publiés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les documents relatifs aux élections des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires des administrations locales, ainsi que les documents concernant les référendums locaux, sont également rédigés, par décision du conseil municipal, dans la langue régionale concernée.

2) Les bulletins de vote sont imprimés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les bulletins de vote pour l'élection des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires dans les administrations locales peuvent également, par décision de Commission électorale territoriale, être rédigés dans la langue régionale concernée.


3) Les bulletins de vote pour tout référendum national ou local doit être rédigé dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les bulletins de vote d'un référendum national ou local peuvent, par décision du conseil municipal, être publiés dans la langue officielle avec une traduction dans cette langue régionale.

[...]

Article 13

Langue des documents d'identité ou d'information sur le détenteur

1)
Tout passeport ou document équivalent d'un citoyen de l'Ukraine ainsi que les informations sur son détenteur doivent être rédigés dans la langue officielle et, au choix du citoyen, dans l'une des langues régionales ou minoritaires en Ukraine. L'effet de cette disposition s'étend également à d'autres documents officiels d'identité ou d'information d'un citoyen de l'Ukraine à ce sujet (rapport et documents émis par l'état civil, certificat de scolarité, antécédents professionnels, carte d'identité et autres documents officiels), ainsi que les documents d'identité d'un étranger ou d'un apatride, si la demande est rédigée par le titulaire du document.

2) Tout document confirmant l'instruction reçue dans un établissement d'enseignement dans une langue régionale doit émis en deux langues, la langue officielle et la langue régionale concernée, sur demande du titulaire du document.

Article 14

Langue de la procédure

1)
La procédure dans les affaires civiles, commerciales, administratives et pénales en Ukraine doivent être avoir lieu dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les tribunaux peuvent tenir une procédure dans la langue régionale concernée, par consentement des parties. 

2) Tout juge qualifié doit avoir une connaissance de la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, l'État garantit la possibilité d'organiser la procédure dan s la langue régionale concernée. La nécessité d'assurer cette garantie doit être considéré dans la sélection du personnel judiciaire.

3) Toutes les parties impliquées dans une cause doivent soumettre au tribunal les documents et preuves de la procédure dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, le tribunal peut autoriser la présentation des documents et preuves énoncées dans cette langue régionale avec une traduction, le cas échéant, dans la langue officielle, sans frais supplémentaires pour les parties en cause.

4) Tout justiciable participant à une procédure judiciaire a le droit d'utiliser oralement lors de la procédure (pour les déclarations, les témoignages et les explications, les requêtes et les plaintes, poser des questions, etc.) sa langue maternelle ou une autre langue qu'il connaît, en utilisant les services d'un interprète, conformément à la législation établie sur la procédure. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, le cas échéant, les services d'interprète sont fournis dans la langue régionale, sans frais supplémentaires pour ces justiciables.

5) Les documents d'enquête judiciaire doivent être dans la langue officielle.

6) Conformément à la procédure établie par la législation, les documents d'enquête judiciaire sont remis aux parties participant à la procédure (le défendeur dans une affaire pénale) dans la langue officielle ou dans une traduction dans leur propre langue ou une autre langue que parlent les participants.

Article 15

Langue des enquêtes préliminaires en matière de poursuites

Les travaux et les documents dans les enquêtes préliminaires et la supervision en matière de poursuites en Ukraine doivent être dans la langue officielle. En plus de la langue officielle au cours de l'enquête préliminaire et des poursuites pénales, il est possible d'utiliser les langues régionales ou minoritaires d'Ukraine et dans d'autres langues. Quiconque a le droit d'être informé sans délai, dans une langue qu'il comprend, des motifs de son arrestation ou de sa détention, et de la nature et des causes de l'accusation potée contre lui et de se défendre en utilisant cette langue, le cas échéant, avec l'assistance gratuite d'un interprète.

Article 16

Langue des actes notariés

Les actes notariés en Ukraine sont effectués dans la langue officielle.
[...]

Article 17

Langue de l'aide juridique

L'avocat doit fournir une aide juridique aux personnes physiques et morales dans la langue officielle ou dans une autre langue que le justiciable juge acceptable.

Article 18

Langue des activités économiques et sociales

1)
La principale langue utilisée dans les activités économiques et sociales des entreprises, des institutions et organismes publics est la langue officielle, ainsi que le russe et d'autres langues régionales qui sont utilisés librement.

2) La langue officielle, les langues régionales ou minoritaires ainsi que d'autres langues doivent être utilisées librement dans les activités économiques et sociales des associations de citoyens, des entreprises privées, des institutions et des organismes, des entrepreneurs privés et des individus.

3) Les règlements internes des entreprises, des institutions et des organismes de toute forme de propriété ne doivent pas inclure des dispositions qui interdisent ou limitent les employés de communiquer dans la langue officielle, dans la langue russe ou en d'autres langues régionales ou minoritaires. Les entreprises peuvent également utiliser d'autres langues dans leur travail.

Article 19

Langue des traités internationaux de l'Ukraine

Les langues des traités internationaux de l'Ukraine et des conventions d'entreprises, des institutions et des organismes de l'Ukraine avec les entreprises, les institutions et les organismes des autres États est la langue officielle et la langue de l'autre ou des autres parties, sauf disposition contraire par un traité international.

Розділ III

МОВА ОСВІТИ, НАУКИ, ІНФОРМАТИКИ І КУЛЬТУРИ

Стаття 20.

Мова освіти

1)
Вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов'язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.

2) Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

3) Потреба громадян у мові навчання визначається в обов'язковому порядку за заявами про мову навчання, які подаються учнями (для неповнолітніх - батьками або особами, які їх замінюють), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів, а також, у разі потреби, у будь-який час протягом навчання.

4) Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх - від батьків або осіб, які їх замінюють), студентів згідно із законодавством України про освіту.

5) З метою підтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладів, класів, груп і забезпечуються умови для їх функціонування.

6) Мова навчання у приватних навчальних закладах усіх освітніх рівнів визначається засновниками (власниками) цих закладів.

7) В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регіональних мов або мов меншин визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території.

8) У державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням регіональними мовами вивчення предметів ведеться регіональними мовами (за винятком української мови і літератури, вивчення яких ведеться українською мовою).

9) Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти укладаються державною мовою. За бажанням особи тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови і літератури).

10) Співбесіда або інші форми контролю, якщо такі передбачені при вступі у навчальний заклад, проводяться державною мовою або мовою, якою здійснюється навчання у цьому закладі, за бажанням абітурієнта.

11) Держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої підготовки.

12) Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

Стаття 21.

Мова у сфері науки

1)
Громадянам України гарантується право вільного використання у сфері наукової діяльності державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов. Держава сприяє створенню відповідної мовної інфраструктури, що включає можливість використовувати у науковій діяльності державну, регіональні мови або мови меншин, інші мови, у тому числі іноземні, читати цими мовами наукову літературу, проводити наукові заходи, публікувати результати науково-дослідних робіт і наукові видання, здійснювати інші подібні дії. Результати науково-дослідних робіт оформляються державною, регіональною мовою або мовою меншин, іншою мовою - за вибором виконавців робіт.

2) У періодичних наукових виданнях, які публікуються державною мовою, виклад окремих положень наукових результатів подається регіональними мовами або мовами меншин, іншими мовами. У періодичних наукових виданнях, які публікуються регіональними мовами або мовами меншин, іншими мовами, виклад основних наукових результатів подається державною мовою.

Стаття 22.

Мова у сфері інформатики

1)
Основними мовами інформатики в Україні є українська, російська та англійська мови. Комп'ютерні системи та їх програмне забезпечення, що використовуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, повинні забезпечуватися можливістю обробляти україномовні, російськомовні та англомовні тексти. У державних комп'ютерних системах та їх програмному забезпеченні можуть вільно використовуватися інші мови.

2) Мова приватних комп'ютерних систем та їх програмного забезпечення визначається власниками цих систем.

Стаття 23.

Мова у сфері культури

1)
Держава, підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу і багатомовності, дбає про розвиток україномовних форм культурного життя, гарантує вільне використання регіональних мов або мов меншин у сфері культури, невтручання у творчу діяльність діячів культури і забезпечує реалізацію прав і культурних інтересів усіх мовних груп в Україні.

2) З метою широкого ознайомлення громадян України з досягненнями культури інших народів світу в Україні забезпечуються переклади і видання художньої, політичної, наукової та іншої літератури українською мовою, регіональними мовами або мовами меншин, іншими мовами.

3) Оголошення і супровід (конферанс) концертів, інших культурних заходів, що проводять особи, які належать до різних мовних груп, виступів зарубіжних митців можуть здійснюватися державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, іншими мовами на вибір організаторів заходу.

4) Виготовлення копій фільмів іноземного виробництва, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічному комерційному відео і домашньому відео в Україні, здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням або озвученням чи субтитруванням державною мовою, або регіональними мовами, або мовами меншин на замовлення дистриб'юторів і прокатників з урахуванням мовних потреб споживачів.

CHAPITRE III

LANGUE DE L'ENSEIGNEMENT, DE LA SCIENCE,
DE L'INFORMATION ET DE LA CULTURE

Article 20

Langue d'enseignement

1)
Le libre choix de la langue d'enseignement est un droit inaliénable des citoyens de l'Ukraine, qui est mis en
œuvre dans le cadre de la présente loi, sous réserve de l'enseignement obligatoire de la langue officielle pour un niveau suffisant d'intégration à la société ukrainienne.

2) Les citoyens ukrainiens sont assurés du droit de recevoir leur instruction dans la langue officielle et dans les langues régionales ou minoritaires. Ce droit est assuré par un réseau d'établissements préscolaires, secondaires, post-secondaires, professionnels et supérieurs, ainsi que des établissements d'enseignement communs et publics en langue ukrainienne, créés pour répondre aux besoins des citoyens, conformément aux lois de l'Ukraine sur l'éducation.

3) Les besoins des citoyens concernant dans la formation linguistique sont déterminés obligatoirement par les déclarations sur le choix de la la langue, qui sont distribués (pour les mineurs, les parents ou les personnes exerçant l'autorité parentale) aux élèves s'inscrivant dans les établissements d'enseignement publics et privés et, le cas échéant, à tout moment au cours des études.

4) Des établissements d'enseignement publics sont créés en temps voulu au moyen de classes ou de groupes séparés dans lesquels les classes reçoivent un enseignement dans une langue autre que celle de l'établissement dans son ensemble, à la suite d'un nombre suffisant de déclarations appropriées sur le choix de la langue d'instruction des élèves (pour les mineurs, les parents ou  les personnes exerçant l'autorité parentale), conformément aux lois de l'Ukraine sur l'éducation.

5) Afin de former des groupes linguistiques, conformément à la loi, des règles sont établies pour prévoir des écoles, des classes ou des groupes séparés, avec les conditions de leur fonctionnement.

6) La langue d'enseignement dans les établissements privés à tous les niveaux d'enseignement est décidée par les fondateurs ou propriétaires de ces établissements.

7) Tout établissement d'enseignement secondaire général doit assurer l'apprentissage de la langue officielle et l'une des langues régionales ou minoritaires. La porté de l'étude des langues régionales ou minoritaires est déterminée par les conseils locaux en vertu des lois sur l'éducation, sur la base de l'importance de ces langues sur le territoire concerné.

8) Les établissements d'enseignement publics et municipaux fonctionnant dans les régions doivent que la langue d'enseignement soient dans les langues régionales, sauf en ce qui concerne l'étude de la langue et de la littérature ukrainienne dont l'étude est en ukrainien.

9) Les examens pour l'évaluation de la qualité de l'éducation se font dans la langue officielle. Sur demande, des examens particuliers doivent être disponibles en traduction dans la langue régionale ou minoritaire, sauf pour l'examen de la langue et de la littérature ukrainiennes.

10) Les entrevues ou autres formes de contrôle, le cas échéant, prévues pour l'admission dans les écoles sont menées dans la langue officielle ou la langue d'enseignement de l'établissement, sur demande du requérant.

11) L'État assura la formation des enseignants dans les écoles enseignant des langues régionales ou minoritaires et offre un soutien pédagogique à cette formation.

12) Les établissements d'enseignement peuvent créer des classes ou des groupes pour l'apprentissage des langues étrangères.

Article 21

Langue des activités de recherche

1) Les citoyens ukrainiens sont assurés du droit à la liberté des activités de recherche dans la langue officielle, les langues régionales ou minoritaires, et en d'autres langues. L'État doit promouvoir le développement d'une infrastructure linguistique appropriée, y compris la possibilité d'effectuer des activités scientifiques dans la langue officielle, les langues régionales ou minoritaires nationales, et en d'autres langues, y compris des langues étrangères, lire la documentation en ces langues, mener des activités scientifiques, publier les résultats à la recherche de conduite et de publier les résultats des travaux de recherche et des publications scientifiques, et effectuer d'autres actions similaires. Les résultats des travaux de recherche doivent être rendus publics dans la langue officielle, dans une langue régionale ou minoritaire ou dans une autre langue, au choix de l'auteur.

2) Les périodiques scientifiques qui sont publiés dans la langue officielle, ainsi que la présentation des principaux résultats des recherche, sont offerts dans les langues régionales ou minoritaires, et en d'autres langues. Les périodiques qui sont publiés dans les langues régionales ou minoritaires et en d'autres langues doivent présenter les principaux résultats scientifiques dans la langue officielle.

Article 22

Langues de la science

1) Les principales langues de la science en Ukraine sont l'ukrainien, le russe et l'anglais. Les systèmes informatiques et les logiciels utilisés par les organismes nationaux et les collectivités locales, les entreprises, les institutions et les organismes publics doivent permettre de traiter des documents pour les rendre possibles en ukrainien, en russe et en anglais.
D'autres langues peuvent être utilisées librement dans les systèmes informatiques de l'État et leurs logiciels.

2) La langue des systèmes informatiques privés et leurs logiciels est choisie par les propriétaires de ces systèmes.

Article 23

Langue dans le domaine de la culture

1)
L'État, soulignant l'importance du dialogue interculturel et du plurilinguisme, prévoit le développement de la vie culturelle en ukrainien, garantit le libre usage des langues régionales ou minoritaires dans la culture et la non-ingérence dans le travail dans les activités créatives artistiques et assure les droits et les intérêts culturels de tous les groupes linguistiques en Ukraine.

2) Dans le but de faire découvrir aux citoyens ukrainiens les réalisations culturelles des autres peuples du monde en Ukraine, la traduction et la publication des documents littéraires, artistiques, politiques, scientifiques et autres sont prévues dans la langue ukrainienne, dans les langues régionales et minoritaires, et en d'autres langues.

3)
Les annonces et le soutien aux conférences, concerts et autres manifestations culturelles concernant des artistes étrangers appartenant à différents groupes linguistiques peuvent être dans la langue officielle, dans les langues régionales et minoritaires, et dans d'autres langues, au choix des organisateurs de l'événement.

4) Les copies de films étrangers, distribués pour la présentation dans les salles de cinéma, les vidéos en privé et les vidéos commerciales publiques en Ukraine, et qui sont faits dans la langue originale doivent être en duplicata avec des sous-titres et un doublage dans la langue officielle, ou dans les langues régionales ou minoritaires par les distributeurs et les agents
en tenant compte des besoins linguistiques des consommateurs.

Розділ IV

МОВА У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЇ І ЗВ'ЯЗКУ

Стаття 24.

Мова засобів масової інформації і видавництв

1)
Кожному гарантується право споживати інформаційну продукцію засобів масової інформації будь-якою мовою. Це право з поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації забезпечується створенням умов для розповсюдження інформації різними мовами і вільного вибору мови її споживання. Держава сприяє виданню і розповсюдженню аудіо- та аудіовізуальних творів, друкованих видань державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин.

2) Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, - також цією регіональною мовою (мовами). У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.

3) Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами - як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками.

4) Трансляція аудіовізуальних творів здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд телерадіоорганізацій. За наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами із забезпеченням вільного вибору споживачами мови цих творів.

5) Держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов і мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації друкованих засобів інформації такими мовами. Здійснення зазначених свобод може мати обмеження, які встановлені законом.

6) Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів.

7) Друкована продукція службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки тощо), що розповсюджується органами державної влади і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, видається державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за рішенням місцевої ради така продукція може видаватися і цією регіональною мовою (мовами). У видавництві друкованої продукції ужиткового користування, що розповсюджується приватними підприємствами, установами, організаціями, приватними підприємцями, громадянами, вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин та інші мови.

Dans les éditeurs des produits imprimés de uzhitkovogo utiliser, ce qui circule par les entreprises privées, les établissements, les organisations, les hommes d'affaires du secteur privé, les citoyens, couramment vikoristovuiutsya langue de l'état, les langues régionales ou les langues menshin et dans d'autres langues.

Стаття 25.

Мова у сфері поштового зв'язку і телекомунікацій

1)
У сфері надання послуг поштового зв'язку і телекомунікацій в Україні вживаються державна мова, регіональні мови або мови меншин.

2) Адреси відправника та одержувача поштових відправлень, телеграм, що пересилаються в межах України, мають виконуватися державною мовою. Текст телеграми може бути написаний будь-якою мовою з використанням літер кирилиці або латинської абетки.

3) Міжнародні поштові відправлення і повідомлення, які передаються через телекомунікаційні мережі загального користування, обробляються з використанням мов, передбачених міжнародними договорами України.

Стаття 26.

Мова реклами і маркування товарів

1)
Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

2) Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до закону.

3) Маркування товарів, інструкції про їх застосування тощо виконуються державною мовою і регіональною мовою або мовою меншини. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами. Маркування товарів для експорту виконується будь-якими мовами.

CHAPITRE IV

LANGUE DE L'INFORMATION ET DES COMMUNICATIONS

Article 24

Langue des médias et de l'édition

1)
Tout citoyen a le droit d'utiliser les produits de l'information dans les médias dans n'importe quelle langue.
Ce droit de respecter l'indépendance et l'autonomie des médias est assuré par la création de conditions pour la diffusion de l'information dans différentes langues et le libre choix de la langue de consommation. L'État doit promouvoir la production et la distribution d'œuvres audio et audiovisuelles, ainsi que les publications imprimées dans la langue officielle, et dans les langues régionales et minoritaires.

2) Les informations officielles sur les activités de l'État et des collectivités locales doivent être dans la langue officielle et, dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, dans cette même langue régionale. Si la diffusion des informations officielles dans une langue est différente de la langue officielle, les diffuseurs doivent fournir une traduction authentique de la langue dans laquelle l'information est diffusée dans la langue officielle.

3) Les radiodiffuseurs ukrainiens peuvent, à leur discrétion, diffuser dans la langue nationale, les langues régionales ou minoritaires, les langues de communication internationale et autres langues, ou à la fois en une ou plusieurs langues. L'importance de radiodiffusion de la langue officielle, des langues régionales et minoritaires doit correspondre au nombre des groupes linguistiques qui sont déterminés par les diffuseurs.

4) La transmission d'œuvres audiovisuelles est effectuée dans la langue originale ou avec doublage et sous-titrage dans la langue officielle, les langues régionales ou minoritaires, à la discrétion des organismes de radiodiffusion. S'il existe des possibilités techniques, la radiodiffusion des œuvres audiovisuelles sont en plusieurs langues en offrant aux consommateurs le libre choix de la langue de ces œuvres.

5) L'État garantit la liberté de réception directe des émissions de radio et de télévision des pays voisins, qui sont diffusées dans la langue officielle et dans les langues régionales ou ou minoritaires parlées en Ukraine, ou dans les langues qui sont similaires à celles-ci, et l'État ne doit pas faire obstacle à la retransmission d'émissions de radio et de télévision diffusées par les pays voisins, qui sont disponibles dans les langues concernées, et doit garantir la liberté d'expression et la libre circulation de l'information et les diffuser dans ces langues. L'exercice de ces libertés ne peut être soumis à des limites que par les limites prescrites par la loi.

6) La langue de la presse écrite est déterminée par les actionnaires, conformément aux documents constitutifs.

7) Les documents imprimés et leur utilisation pratique (papier à lettres, formulaires, reçus, billets, etc.), distribués par les pouvoirs publics et les collectivités locales, les entreprises d'État, les institutions et les organismes sont émis dans la langue officielle. Dans une région où une une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, ces documents peuvent, par décision du Conseil local, être émis et distribués dans la langue régionale. Dans les maisons d'édition, les documents imprimés et leur utilisation pratique, émis par des entreprises privées, des institutions, des organismes privés, les citoyens utilisent librement la langue officielle, les langues régionales ou minoritaires et toute autre langue.

Article 25

Langue des services postaux et des télécommunications

1)
Dans le domaine des services postaux et des télécommunications en Ukraine sont utilisées la langue officielle, les langues régionales ou minoritaires.

2) L'adresse de l'expéditeur et du destinataire d'un courrier ou d'un télégramme envoyé en Ukraine même est rédigée dans la langue officielle. Le texte d'un télégramme peut être rédigé dans n'importe quelle langue en utilisant l'alphabet latin ou cyrillique.

3) Le courrier international et les messages transmis au moyen des réseaux de télécommunications sont traités en utilisant les langues prévues par les traités internationaux signés par l'Ukraine.

Article 26

Langue de la publicité et de l'étiquetage

1)
La publicité, les avis et toute autre forme de produits audiovisuels promotionnels sont dans la langue officielle ou dans toute autre langue au choix de l'annonceur.

2) Les marques de commerce et de services offerts par la publicité  sous toute forme reçoivent la protection juridique en Ukraine, conformément à la loi.

3) L'étiquetage, les modes d'emploi, etc., sont dans la langue officielle et dans la langue régionale ou minoritaire. Par décision des fabricants des marchandises, le texte peut être dans la langue officielle et traduit en d'autres langues. L'étiquetage des marchandises pour l'exportation se fait dans n'importe quelle langue.


 

Розділ V

МОВИ ТОПОНІМІВ ТА ІМЕН ГРОМАДЯН

Стаття 27.

Мова топонімів

1) Топоніми (географічні назви) - назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів тощо - утворюються і подаються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, поруч із топонімом державною мовою відтворюється його відповідник цією регіональною мовою (мовами). У разі потреби наводиться латиноалфавітний відповідник (транслітерація) топоніма, поданого державною мовою.

2) Відтворення українських топонімів регіональною мовою або мовою меншини (мовами) здійснюється відповідно до традицій мови відтворення. Їх відтворення іншими мовами здійснюється у транскрипції з державної мови.

3) Топоніми із-за меж України подаються державною мовою у транскрипції з мови оригіналу.

4) Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і видаються українською мовою.

Стаття 28.

Мова імен громадян України

1)
Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису.

2) Регіональними та іншими мовами імена громадян України подаються відповідно до встановлених нормативів.

3) Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.

4) Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.

5) Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, у тому числі внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті.

CHAPITRE V

LANGUES DES TOPONYMES ET DES NOMS DES CITOYENS

Article 27

Langue des toponymes

1)
Les toponymes (noms de lieu) - le nom des unités administratives, des gares, des rues, des places, etc. - sont créés et présentés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale ou minoritaire est employée, conformément au paragraphe 3 de l'article 8 de la présente loi,
l'équivalent du nom de lieu dans la langue régionale concernée est indiqué à côté du nom de lieu présenté dans la langue officielle. S'il est nécessaire, la transcription du nom de lieu présenté dans la langue officielle est indiqué.

2) Les toponymes ukrainiens sont présentés dans la langue régionale ou minoritaire selon les traditions de la langue de présentation. Dans d'autres langues, ils sont présentés comme une transcription de la langue officielle.

3) Les toponymes provenant de l'extérieur de l'Ukraine sont présentés dans la langue officielle comme une transcription de la langue d'origine.

4) Les cartes destinées à être utilisées en Ukraine sont élaborées et publiées en ukrainien.

Article 28

Langue des noms des citoyens ukrainiens

1)
Les noms des citoyens de l'Ukraine sont présentés dans la langue officielle avec l'orthographe ukrainienne.

2) Le nom des citoyens ukrainien en d'autres langues régionales doit être utilisé conformément aux normes établies.

3) Tout citoyen de l'Ukraine a le droit d'utiliser son nom et son prénom (patronyme) dans sa langue maternelle dans le respect des traditions de cette langue ainsi que le droit de les voir officiellement reconnus.
Dans le cadre de l'exercice de ce droit, le prénom et le nom (patronyme) inscrits dans le passeport d'un citoyen ukrainien, un passeport étranger d'un citoyen ukrainien et d'autres documents officiels sont présentés comme une transcription de l'ukrainien, du russe ou de toute autre langue choisi par le citoyen.

4)
Les nom et prénom (patronyme) dans les passeports et autres documents officiels sont présentés avec l'autorisation préalable du détenteur.

5) Tout citoyen ukrainien a le droit de corriger l'inscription erronée de son prénom et son nom (patronyme) dans les passeports et autres documents officiels, notamment en raison de la violation des dispositions des paragraphe 3 et 4 du présent article.

Розділ VI

МОВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
ТА ІНШИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ

Стаття 29.

Мова Збройних Сил України та інших військових формувань

Мовою статутів, документації, діловодства, команд та іншого статутного спілкування у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, є державна мова.

Розділ VII

СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І КУЛЬТУРИ
ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

Стаття 30.

Сприяння розвитку української мови і культури за межами України

Держава відповідно до міжнародних норм і міждержавних угод сприяє розвитку української мови і культури за кордоном, задоволенню національно-культурних потреб закордонних українців, надає згідно з нормами міжнародного права всебічну допомогу, за їх бажанням, освітнім школам, науковим установам, національно-культурним товариствам українців, громадянам українського походження, які проживають у зарубіжних країнах, у вивченні української мови та проведенні наукових досліджень з українознавства, сприяє навчанню громадян українського походження в навчальних закладах України.

CHAPITRE VI

LANGUE DES FORCES ARMÉES DE L'UKRAINE
ET AUTRES FORMATIONS
MILITAIRES

Article 29

Langue des Forces armées de l'Ukraine et des autres formations militaires

La langue de la réglementation, des documents, des dossiers, des équipes de travail et de toute autre communication autorisée par les Forces armées de l'Ukraine et des autres formations militaires créées en vertu des lois de l'Ukraine est la langue officielle.

CHAPITRE VII

PROMOTION DE LA LANGUE ET DE LA CULTURE UKRAINIENNES
À L'EXTÉRIEUR DE L'UKRAINE

Article 30

Promotion de la langue et de la culture ukrainiennes à l'extérieur de l'Ukraine

L'État, en conformité avec les normes internationales et les accords internationaux, contribue à la promotion de la langue et de la culture ukrainiennes à l'étranger, à la satisfaction des besoins des Ukrainiens expatriés pour la culture nationale, fournit par tous les moyens, selon les normes du droit international, une assistance sur demande aux établissements d'enseignement, aux institutions scientifiques, aux associations culturelles nationales ukrainiennes, aux
citoyens d'origine ukrainienne résidant à l'étranger afin d'apprendre la langue ukrainienne et d'effectuer des recherches dans les études ukrainiennes, et facilite la formation des citoyens d'origine ukrainienne dans les établissements scolaires de l'Ukraine.

Розділ VIII

ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
"ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ"

Стаття 31.

Виконання цього Закону

1)
Організація виконання Закону України "Про засади державної мовної політики" покладається на Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівників об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій в межах їх компетенції.

2) Контроль за виконанням цього Закону здійснюють Верховна Рада України у формі парламентського контролю, а також інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування, уповноважені на це законодавством України.

3) Органи судової влади забезпечують судовий захист виконання цього Закону.

Розділ IX

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
"ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ"

Стаття 32.

Відповідальність за порушення Закону України "Про засади державної мовної політики"

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, громадяни, винні у порушенні Закону України "Про засади державної мовної політики", несуть адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

CHAPITRE VIII

MISE EN ŒUVRE DE LA LOI UKRAINIENNE
«SUR LES PRINCIPES DE LA POLITIQUE LINGUISTIQUE DE L'ÉTAT»

Article 31

Mise en œuvre de la présente loi

1)
L'organisation de la mise en œuvre de la Loi ukrainienne «sur les principes de la politique linguistique de l'État» appartient au Conseil des ministres de l'Ukraine, aux autorités exécutives centrales et aux
collectivités locales, aux responsables des associations, des entreprises, des institutions et des organismes relevant de leur juridiction.

2) Le contrôle de la mise en œuvre de la présente loi est fait par la Verkhovna Rada d'Ukraine sous la forme d'un contrôle parlementaire, ainsi que par les autres organismes d'autorité publique et les collectivités locales autorisés par la législation d'Ukraine.

3) Les autorités judiciaires assurent la protection judiciaire de la mise en œuvre de la présente loi.

CHAPITRE IX

RESPONSABILITÉ POUR LA VIOLATION DE LA LOI DE L'UKRAINE
«SUR LES PRINCIPES DE LA POLITIQUES LINGUISTIQUE DE L'ÉTAT»

Article 32

Responsabilité pour la violation de la Loi de l'Ukraine «sur les principes de la politique linguistique de l'État»

Les organismes des pouvoirs de l'État, les collectivités locales, leurs dirigeants et leurs employés, les citoyens coupables d'avoir enfreint la Loi de l'Ukraine «sur les principes de la politique linguistique de l'État» portent la responsabilité administrative ou pénale, conformément à la législation de l'Ukraine.

Розділ Х

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1) Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Опублікування Закону забезпечується державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, іншими мовами.

2) З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність:

- Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1989 р., № 45, ст. 631; Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 85; 2003 р., № 24, ст. 159);

- Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1989 р., № 45, ст. 632).

3) До приведення у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

[...]

Розділ XI

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1) Внести зміни до законів України:

[...]

CHAPITRE X

DISPOSITIONS FINALES

1) La présente loi entre en vigueur le jour de sa publication. La publication de la loi est prévue dans la langue officielle, dans les langues régionales et minoritaires, et dans d'autres langues.

2) Dès la promulgation de la présente loi, les lois suivantes sont abrogées:

- Loi de la RSS d'Ukraine «sur les langues dans la RSS d'Ukraine» (Soviet suprême de la RSS d'Ukraine, 1989 , n° 45, p. 631, Conseil suprême de l'Ukraine, 1995, n° 13, p. 85, 2003, n° 24, p.159);

- Résolution du Soviet suprême de la RSS d'Ukraine «sur la procédure introduisant la Loi de la RSS d'Ukraine «sur les langues de la RSS d'Ukraine» (Soviet suprême de la RSS d'Ukraine, 1989, n° 45, p. 632).

3) Afin  de se conformer à la présente loi, la réglementation en vigueur s'applique dans la mesure elle n'est pas en contradiction avec la présente loi.

[...]

CHAPITRE XI

DISPOSITIONS TRANSITOIRES

1) Sont modifiées les lois ukrainiennes suivantes :

[...]

 

Dernière mise à jour: 15 déc. 2015
     

Page précédente

Ukraine

Accueil: aménagement linguistique dans le monde